МОНАСТИР СЕСТЕР МИЛОСЕРДЯ ЕЛІЗАБЕТОК СВЯТИХ ВІКЕНТІЯ І ПАВЛА.


 



Великий вплив на духовне життя римо-католиків Бурштина мав монастир сестер милосердя. На жаль документів про діяльність черниць елізабеток знайдено не так уже й багато, але й наявних досить для того, щоб оцінити його вклад в життєпис місечка.

У 1842-1943 р. граф Ігнатій Скарбек збудував для монастиря сестер елізабеток, які займалися вихованням сиріт і лікуванням хворих, великий кляштор на околиці містечка. Переживши кілька невеликих перебудов, ця будівля дійшла до нашого часу. Для молитовних зібрань сестри милосердя використовували невелику капличку. У 1895 р. князями Любомирськими при кляшторі організовано однокласну школу для дівчаток-сиріт, що тут проживали. Після І Світової війни сирітський притулок відновив свою роботу, але сестри вчительки покинули монастир, тому дітей стали посилати у міську школу.

Під час роботи над історією Бурштина у Івано-Франківському обласному архіві було виявлено цікавий документ про сирітський притулок при монастирі. Мати 9-річної дівчинки у вересні 1934 р. приїхала в Бурштин до своєї дочки і виявила, що дітей погано харчують, вони погано одягнені і взуті, а також змушені по заболоченій дорозі долати велику відстань до школи. Мати написала жалобу до Станіславівського виділу праці та опіки. Його керівник Фелікс Костецький організував інспекційну перевірку закладу. Завдяки звіту інспекторів ми й маємо змогу детальніше ознайомитися із сирітським притулком. У звіті зазначалося:

"Заклад постав у 1843 р. із запису фундаційного графа Ігнатія Скарбка і провадить його Згромадження Сестер Милосердя під назвою святих Вікентія і Павла. Керівником закладу з листопада минулого року є сестра Северина Павліцька. Приймаються в притулок діти-сироти віком 6-18 років жіночої статі римо-католицького віросповідання. Заклад міститься в будинку мурованім двоповерховім, який має ЗО кімнат не використаних цілковито на потреби закладу. Окрім того заклад посідає 14 моргів власного орного ґрунту і 14 моргів державного. Має заклад і худобу: 6 корів, 3 коня, свині і кури. До складу персоналу входять 6 сестер і 8 осіб прислуги. Кількість вихованців на день люстрації складала 28, в найближчому часі прибуде ще двоє з Кракова, діти, що втратили родичів під час паводку. На кошти магістрату міста Львова утримується 21 дитина, за одну дитину львівська ґміна оплачує ЗО злотих щомісяця, 5 дітей утримує заклад, а двох оплачують частково мати чи батько. Перестарілих на утриманні є 5 осіб. Опіка санітарно-гігієнічна є недостатньою, білизна змінюється раз на місяць і в більшості є брудна...

Діти миються в спальні в малих емальованих мисках, котрі ставлять під ліжко, що робить дуже неестетичне враження. Кожна дитина спить окремо, а за скляними дверима в сусідній кімнаті дві сестри. Умеблювання їдальні достатнє - має досить столів і лавок, горнят, мисок і тарілок. Зал для науки споряджений добре, бюрко, лавки шкільні, образи і карти потрібні для науки... Амбулаторія не чинна, хворі діти помішуються до окремого покою. Сталої лікарської опіки на місці нема, лікар повітовий доїжджає в разі потреби. Під час хвороби діти відпроваджуються до госпіталю в Станіславові. Діти чисті. Купають їх узимку щомісяця, влітку - кілька разів у тиждень. Відсутність відповідно оснащеної баньки є великою болячкою закладу, так як одна бляшана ванна є невистарчаюча. Кожна дитина має власний рушник, хусточку і щіточку для зубів. Діти харчуються 5 разів на день, їжа дуже скромна і недостатня, бракує м'яса і цукру. У меню записано три рази в тиждень м'ясо, однак судячи з вигляду дітей вони не бачать його... їдять діти чорний хліб. Як стверджують сестри вони харчуються тими ж стравами, що й діти. Будучи в кухні дізнався, що на обід має бути капусняк з картоплею і вареники з сиром і картоплею, м'ясо діти так і не отримали. Порядок дня у закладі наступний: о 6.30 - підйом, гімнастика, сніданок, школа, обід, відпочинок, підготовка до лекцій, прогулянка, підвечірок, прогулянка до лісу, о 20.30 відбій. . Заклад має бібліотеку, з котрої діти користуються... З висновку люстрації належить зазначити, що керівництву варто більше звернути увагу на харчування дітей, тим більше що заклад посідає 28 моргів землі і фінансується ґміною Львова.".

У 1938 р. число дітей у бурштинському притулку зменшилося до 25 осіб. Під час 2-ї Світової війни монашки покинули приміщення кляштору, так як воно використовувалося під постої військовими підрозділами. Після війни вони знову не мали змоги повернутися у свою давню оселю, так як там дислокувався гарнізон по боротьбі з бандитизмом. У 50-і роки будинок монастиря було віддано для використання під туберкульозну амбулаторію. Вона знаходилася там до 2001 р.

 

ДОДАТКОВІ ЛІНКИ


 
 
 
РЕКЛАМА






НАШI ПАРТНЕРИ


     


Контакт - Про проект

CARPATHIAN GUIDE 2006-2018 © All rights reserved
CARPATHIAN GUIDE