ЕКОТУРИСТИЧНИЙ МАРШРУТ “НА СОКОЛИНЕ БЕРДО”


 



Загальна протяжність маршруту – 4100 м
Тривалість 3,5-4,0 години
Найкращий час для відвідування від 15.03 по 30.10.

1. Початок маршруту, 330 м н. р. м. Маршрут розпочинається біля декоративного дерев'яного знаку з написом “Кузійський масив” на узбіччі автотраси Ужгород-Рахів, від якого відходить звивиста дорога. Обабіч неї знаходиться вікова алея з лип, ясенів та інших порід. Через сто метрів вона приводить до двоповерхової будівлі, в якій розташований невеличкий музей природи Великобичківського державного лісомисливського господарства. Поруч з нею знаходиться вкритий густою рослинністю фундамент. Це залишки мисливського палацу родини Ґаббсбургів - австро-угорських монархів, що полюбляли приїздити на відпочинок у ці місця. Згадана алея також була закладена за часів їхнього правління. Неподалік знаходяться дуже декоративні дерев'яні різьблені композиції, виготовлені місцевими майстрами. Загалом різьбарство по дереву є одним з найдавніших і найуславленіших місцевих ремесел. Гуцульські різьблені речі відомі далеко за межами Українських Карпат.

Ще через 100 м дорога впирається в шлагбаум з розміщеними поряд інформаційними щитами - це територія Карпатського біосферного заповідника. Фактично звідси, від контори Кузій-Свидовецького лісництва, що міститься в гарненькому двоповерховому дерев'яному будиночку, починається відлік маршруту.

Загалом маршрут прокладений через заповідний масив, що знаходиться в басейні потоку Кузій. Він проходить мальовничою вузькою долиною, що затиснута між двома вершинами - Темпа (1091 м) і Полянський (1094 м). Маршрут веде нас на зустріч із залишками прадавньої природи - до стрімких скель, дерев-велетнів і декоративних реліктових рослин. Це світ вологих бучин із різнобарвним трав'яним ярусом, що буйно зацвітає навесні. Серед рослин найбільше впадають в око зубниця залозиста, живокіст серцевидний, первоцвіт звичайний, ряст ущільнений, рівноплідник рутвицелистий та ін. Вздовж потоку Кузій нерідко зустрічаються сліди оленів, козуль, кабанів, які приходять сюди напитися води. Якщо тихенько проходити маршрутом на світанку, то можна побачити і самих тварин.

2. 400 м. Водоспад, 360 м н. р. м. Через масив проходить смуга юрських мармуроподібних вапняків, які місцями виходять на поверхню, утворюючи стрімчакові скелі. У цьому місці між ними пробивається двометровий мальовничий водоспад. Безпосередньо на скелях зростає ряд рідкісних теплолюбних папоротей - аспленії зелений і волосовидний, листовик сколопендровий та багатоніжка звичайна, серед яких красуються групки ендемічних дзвоників карпатських. Поруч зростають інші рідкісні кальцефільні види: фізаліс звичайний, кизил справжній, порізник гірський, чемерник червонуватий та інші. Трохи далі за скелями - буковий ліс із домішкою граба. Вздовж потоків вузькою смугою поширена вільха чорна. Поряд, на березі річки, масово зростає кремена біла, величезне листя якої місцями сягає людського зросту.

Багата кормова база та відсутність значних турбуючих факторів приваблюють сюди такого рідкісного птаха, як беркут. Протягом останніх 5 років тут постійно гніздиться пара цих пернатих хижаків. На території масиву можна побачити такого рідкісного хижого птаха як осоїд, який знаходить тут сприятливі умови та велику кількість комах на лісових галявинах. Усього за кілька годин екскурсії тут можна ознайомитися з багатьма видами птахів, характерними для лісів Українських Карпат.

3. 1000 м. Нижня штольня, 380 м н. р. м. На маршруті знаходяться дві цікаві геологічні пам`ятки - доломітові штольні. Їх залишили по собі геологи, що в шістдесятих роках проводили тут геологорозвідувальні роботи. Вони шукали золото та інші кольорові метали. Перша зі штолень, довжиною 33 м, знаходиться ліворуч від дороги. З цими рукотворними підземними галереями тісно пов'язана рiзноманiтна фауна рукокрилих. Тут відмічено 10 видiв кажанів, з яких 6 вiдносяться до рiдкiсних. Це пiдковоноси великий i малий, широковух звичайний, нiчницi велика і довговуха, вухань звичайний. Зимою скупчення кажанiв у цих пiдземних сховищах налiчують кілька десятків особин. Загалом штольні за своїми умовами дуже нагадують природні печери. Проте є й певні відмінності, зокрема у штольнях нижча вологість, що може стати перешкодою для заселення їх окремими групами живих організмів. Вхід у нижню штольню перекритий металевими ґратами. Це зроблено для того, щоб контролювати відвідування і, відповідно, звести фактор турбування до мінімуму. Отвори у ґратах є достатніми для проникнення крізь них кажанів та інших організмів, що тут мешкають. Якщо дуже пощастить, у цьому місці можна побачити і лiсового полоза. Його ще називають, ескулаповою змією, оскільки саме вона обвиває чашу бога Ескулапа на загальновідомому символі медицини. Цей неотруйний плазун є найбільшим у Карпатах і може досягати двометрової довжини. Своєрiдний мiкроклiмат масиву сприятливий для цього рідкісного виду.

Праворуч від дороги дзюрчить кришталево чиста вода потоку Кузій. У ньому все ще водиться струмкова форель. Уздовж потоку буйні зарості кремени i сідача конопляного. По його берегах гніздяться такі цікаві біляводні птахи як оляпка та гірська плиска. Тут живе й водяна землерийка - рясоніжка мала, що занесена до Червоної книги України.

Звідси добре видно стрімкі схили і верхівки скель “Соколиного Берда” (у місцевій говірці слово “бердо” означає стрімку скелю чи великий камінь), куди й прямує наш маршрут.

4. 1200 м. Початок серпантину. 400 м н. р. м. Маршрут приводить до початку серпантину, який веде безпосередньо до Соколиного Берда. Поруч розташоване місце відпочинку, де можна набратися сил перед затяжним підйомом. Звивиста стежка веде все вище й вище схилом, що вкритий старим буковим лісом. Цей заповідний масив славиться своєю унікальною флорою, яка містить багато рідкісних видів. Особливо велике різноманіття тут рослин-орхідей. Якщо бути уважним, то влітку вздовж маршруту можна спостерігати різноманітні зозулинці, пальчатокорінники, коручки, булатки довголисту і, особливо рідкісну, червону. Навесні, крiм типової рожевої форми рідкісної рослини еритронія собачого зуба, зрідка випадає нагода побачити і його унікальну бiлоцвiту форму. Ще однією особливістю лісів Кузію є плющ, окремі екземпляри якого набули значних розмірів і по стовбурах дерев пiднiмаються на 20 і більше метрів.

5. 1800 м. Верхня штольня, 530 м н. р. м. Стежка виводить до другої штольні, довжина якої становить 400 м. Більші розміри спричиняють і кращу заселеність підземелля. Крім уже згаданих кажанів, його постійно відвідують й інші тварини. Тут часто можна зустріти лисицю, куницю, лісового тхора, кілька видів земноводних. Зокрема, саламандри постійно зимують у штольні і навіть розмножуються в невеликому потічку, що тече на її дні. Протягом усього року в підземному водотоці можна спостерігати личинок цих земноводних, що відрізняються від дорослих лише розмірами і наявністю зовнішніх зябер. Багата і цікава фауна безхребетних штольні. Серед них є й справжні печерні види. Особливо вражають великі чорні з яскравими червоними плямами павуки. Поряд знаходяться і їхні кладки у формі білих кульок, які звисають зі склепіння на тоненькій павутині.

Увага! Заходити у штольню дуже небезпечно! Дерев'яне кріплення в багатьох місцях повністю згнило і всередині часто бувають обвали.

6. 1940 м. “Соколине Бердо”, 560 м н. р. м. Ми знаходимося біля підніжжя величезної скельної стіни. Це урочище “Соколине Бердо”, відоме великою популяцією тиса, що збереглася на вапнякових скелях пiд наметом яворово-букових лiсiв. Коли дивишся вгору на цей витвір природи, то аж дух перехоплює. На маленьких поличках цієї стіни зростають поодинокі берези, спіреї та інші дерева і чагарники. Внизу, за кілька метрів від стрімкої скелі, знаходиться ендемічна рослинна асоціація - ялицева бучина сеслерієва. Поруч зі скельною стінкою розміщено кілька цікавих вапнякових останців, що за формою нагадують гігантські пальці або ж обламані стовбури велетенських буків.

На протилежному схилі видно панораму букових пралісів, які переходять у мішані, а далі в одвічні смерекові ліси. Характерними їх мешканцями є чорний дрізд, середнiй, бiлоспинний та сивий дятли, костогриз, голуб-синяк, лiщиновий вовчок, руда нориця та багато інших. З рiдкiсних, занесених до Червоної книги України, тварин тут вiдмiченi ведмідь, кіт лісовий, горностай, пугач, тритон карпатський тощо.

7. 2050 м. Кінець маршруту, 700 м н. р. м. Стежка приводить нас до невеликого відкритого майданчика з обладнаним місцем відпочинку. Це власне і є кінець маршруту. Тут довкола височать стрімкі скелі і поодинокі велетенські буки до 50 м у висоту і 0,8 м у діаметрі. Поруч з майданчиком знаходяться популяції ендемічних рослин сеслерії Гейфлерової i півника несправжньосмикавцевого. Прямо на скелях ростуть невеликі екземпляри дуба скельного, берези повислої, спіреї середньої, різні види папоротей, мохів і лишайників. На цих відкритих сонячних місцях часто можна спостерігати рідкісні види комах. З метели-ків - чорного аполлона, махаона і подалірія, з інших видів - жука-самiтника, жука-оленя, вусача альпiйського тощо. Усі вони є теплолюбними видами, що тісно пов'язані з широколистяними лiсами.

З цього місця відкривається неповторної краси панорама Кузійської котловини з її дубовими, буковими, мішаними та смерековими пралісами. На протилежному схилі ущелини видно великий скельний масив - це урочище Довге Бердо, яке розміщене на висоті 900 м. До нього також приурочене місцезростання тису ягідного, проте воно значно менше і нараховує лише кілька десятків екземплярів цієї рідкісної реліктової рослини.

Після короткого відпочинку можна повертатися назад. Хоча це буде той самий маршрут, не виключено, що на звороті вас очікуватимуть нові враження, несподівані зустрічі й знахідки.

 

ФАЙЛИ ДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ


 

 

ДОДАТКОВІ ЛІНКИ


 
 
 
РЕКЛАМА






НАШI ПАРТНЕРИ


     


Контакт - Про проект

CARPATHIAN GUIDE 2006-2018 © All rights reserved
CARPATHIAN GUIDE